Як повідомляє Ukrainian Wall, комісар ЄС з питань оборони і космосу Андрюс Кубілюс виступив із масштабною ініціативою — створення Європейського оборонного союзу (ЄОС), який має об'єднати оборонні спроможності країн континенту та стати відповіддю на виведення американських військ із Європи. Ця ідея виникла на тлі зростаючої невизначеності щодо зобов'язань Вашингтона в рамках НАТО і посилення агресивної поведінки росії. Кубілюс переконаний: Європа більше не може покладатися виключно на американський «ядерний парасольок» і трансатлантичну архітектуру безпеки, що формувалася десятиліттями.
Свою колонку Кубілюс опублікував на «Європейській правді» після виступу на заході Центру В. Мартенса «Нова архітектура безпеки Європи: Україна як стратегічний стовп оборонного майбутнього континенту». Посилаючись на заяви держсекретаря США Марко Рубіо та президента Фінляндії Алекса Стубба, єврокомісар наголосив: українська армія сьогодні — найсильніша в Європі. Три роки повномасштабної війни перетворили Збройні сили України на організацію з унікальним бойовим досвідом, якого не має жоден інший союзник на континенті.
Якщо ми в ЄС маємо найсильнішу армію просто по сусідству з нами, тоді інтеграція українських оборонних можливостей з європейською обороною має бути в найбільших життєвих інтересах Європи.
Передумови: PESCO і Європейський оборонний фонд
Ідея Кубілюса не виникла на порожньому місці — вона спирається на вже напрацьовані механізми оборонного співробітництва ЄС. У 2017 році Євросоюз запустив Постійне структуроване співробітництво (PESCO) — рамку для поглибленої координації між 26 державами-членами у сфері оборони, що охоплює понад 60 спільних проєктів, від розробки нових видів озброєнь до кібербезпеки. Паралельно у 2021 році почав діяти Європейський оборонний фонд (EDF) із бюджетом 7,9 млрд євро на 2021–2027 роки, спрямований на фінансування спільних досліджень і розробок у секторі оборони. Однак обидва інструменти мають суттєве обмеження: вони доступні лише для держав-членів ЄС, тоді як пропонований ЄОС відкриє двері для партнерів поза Євросоюзом — передусім для України.
Хто увійде до нового союзу
За задумом єврокомісара, Європейський оборонний союз має бути створений на добровільній основі країнами, які прагнуть глибшої співпраці в галузі оборони. Окрім держав-членів ЄС, до нього пропонують запросити Україну, Велику Британію, Норвегію, а також, можливо, Туреччину і навіть Канаду. Залучення Лондона і Осло, які перебувають поза межами ЄС, але є членами НАТО з потужними збройними силами, могло б суттєво підвищити оперативний потенціал нового об'єднання. Включення Анкари, враховуючи її непрості стосунки з низкою держав-членів ЄС, залишається відкритим питанням і потребуватиме окремих переговорів.
Найефективнішим юридичним механізмом Кубілюс назвав укладення нового міжурядового договору. Інші варіанти — наприклад, використання наявних статей договорів ЄС про поглиблену співпрацю — залишили б країни, що не входять до Євросоюзу, у «сірій зоні» і не дали б їм рівноправного голосу у спільних рішеннях. Новий договір, натомість, дозволив би всім учасникам — незалежно від членства в ЄС — мати однакові права та зобов'язання в рамках оборонного союзу.
Позиції країн Балтії та Польщі
Серед найактивніших прихильників посилення оборонного виміру ЄС і залучення України — країни Балтії та Польща. Естонія, Латвія і Литва роками наполягають на тому, що загроза з боку росії є екзистенційною і потребує фундаментального переосмислення архітектури безпеки континенту: ці країни витрачають на оборону понад 3% ВВП і послідовно підтримують кожну ініціативу щодо зміцнення східного флангу НАТО та ЄС. Польща, яка має найчисленнішу сухопутну армію в Євросоюзі та межує з Україною, давно виступає за надання Києву статусу стратегічного партнера у сфері безпеки: Варшава вже реалізує спільні програми з постачання боєприпасів і навчання особового складу ЗСУ. На думку балтійських і польських лідерів, запрошення України до Європейського оборонного союзу не лише посилить колективну обороноздатність, а й стане потужним сигналом стримування для кремля.
500 мільярдів євро та Рада європейської безпеки
Кубілюс нагадав про підрахунки німецьких експертів, згідно з якими заміна стратегічних сил і засобів США в Європі коштуватиме близько 500 мільярдів євро. Це вимагатиме не лише фінансових вливань, а й принципово нової архітектури ухвалення рішень. Для порівняння: сукупні витрати всіх держав-членів ЄС на оборону у 2024 році становили близько 326 млрд євро, тож розрив між потребами та можливостями залишається значним.
У рамках ЄОС єврокомісар пропонує створити Раду європейської безпеки — компактний керівний орган за участю великих держав-членів ЄС із військовою силою та кількох інших країн на ротаційній основі. Така структура мала б ухвалювати стратегічні рішення оперативніше, ніж нинішня система консенсусу серед 27 держав-членів ЄС, де право вето однієї країни здатне заблокувати будь-яке рішення. Кубілюс переконаний, що саме ця інституційна перебудова є ключовою умовою для того, щоб Європа могла діяти як єдиний безпековий актор у кризових ситуаціях.
Що це означає для України
Членство в Європейському оборонному союзі, за словами Кубілюса, стане головним кроком до повноправного вступу України в Європейський Союз. Єврокомісар окремо підкреслив інноваційний потенціал української оборонної промисловості, яку пропонують інтегрувати з європейським ВПК. Для Києва це означає не лише символічне визнання, а й практичний доступ до спільних програм закупівель, фінансування досліджень та розробок, а також до механізмів колективної безпеки, які зобов'язують союзників до взаємної допомоги.
Україна має найсильнішу армію не лише тому, що в ній найхоробріші солдати і найрозумніші генерали, а й тому, що в неї є найсильніша інноваційна оборонна промисловість.
Українські виробники безпілотників, системи радіоелектронної боротьби та рішення у сфері штучного інтелекту для військового застосування вже викликають інтерес у низки європейських партнерів. Якщо ЄОС буде створено, Україна зможе формалізувати цю співпрацю і стати повноправним учасником спільних оборонних програм поряд із Францією, Німеччиною та Польщею — ще до моменту формального вступу до Євросоюзу.
