Право на відпочинок гарантоване Конституцією, однак під час воєнного стану діють особливі правила. Як уже розповідав Ukrainian Wall, трудове законодавство зазнало змін із перших днів повномасштабної війни. І одне з ключових питань, яке досі викликає суперечки між працівниками й роботодавцями, — чи можна відмовити у відпустці.
Що змінив воєнний стан у праві на відпустку
Базовим документом, який регулює трудові відносини під час війни, залишається Закон України №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Саме стаття 12 цього закону визначає особливості надання відпусток у період дії воєнного стану.
Головна зміна: роботодавець отримав право обмежувати тривалість щорічної основної відпустки до 24 календарних днів за поточний робочий рік. Тобто якщо працівник за графіком мав піти у відпустку на 30 днів, роботодавець може надати лише 24. Решта днів переноситься на майбутнє.
Коли роботодавець справді може відмовити
Закон чітко визначає випадки, коли відмова у відпустці є правомірною. Роботодавець може не надати щорічну відпустку, якщо працівник залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури або до виробництва товарів оборонного призначення. Також відмова можлива, коли йдеться про працівників, які виконують мобілізаційні завдання.
Крім того, роботодавець має право перенести щорічну відпустку на інший період, якщо надання її в запланований час може суттєво порушити роботу підприємства. Але є нюанс: таке перенесення має бути обґрунтованим, а не простою примхою керівника.
Кому відмовити не можуть: захищені категорії
Закон встановлює чіткий перелік працівників, яким роботодавець не має права відмовити у відпустці навіть під час воєнного стану. Це насамперед вагітні жінки та працівниці, які мають дітей віком до трьох років. Також захищені працівники з інвалідністю, ветерани війни, особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною.
Окрема категорія — відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами. Її роботодавець зобов'язаний надати в повному обсязі незалежно від обставин воєнного часу. Як і відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відпустка без збереження зарплати: тонка межа
Саме цей вид відпустки викликає найбільше конфліктів. За загальним правилом, роботодавець не зобов'язаний надавати відпустку без збереження заробітної плати — усе вирішується за згодою сторін. Але під час воєнного стану з'явилися винятки: працівники, які виїхали за кордон через бойові дії, мають право на таку відпустку тривалістю до 90 календарних днів без згоди роботодавця.
Якщо ж працівник залишається в Україні, відпустка без збереження зарплати надається лише за домовленістю. І отут роботодавець може сказати «ні» — і це буде законно.
Що робити, якщо відмовили незаконно
Якщо працівник вважає, що відмова у відпустці є неправомірною, перший крок — письмове звернення до роботодавця із проханням обґрунтувати причину. Наступна інстанція — Державна служба України з питань праці (Держпраці), яка може провести перевірку за скаргою працівника.
Крайній захід — судовий захист. Практика показує, що суди часто стають на бік працівника, якщо роботодавець не надав належного обґрунтування відмови. Важливо зафіксувати факт відмови документально: написати заяву на відпустку у двох примірниках і вимагати письмову відповідь.
Раніше Ukrainian Wall писав: оцифрування трудових після дедлайну: свіжа статистика ПФУ — кого це ще стосується.
Ми вже повідомляли: трудові після дедлайну: що робити роботодавцю та працівнику — роз'яснення ПФУ.
