Висока вартість стоянки в турецьких маринах все частіше змушує власників яхт з Росії шукати альтернативу за межами країни. Особливо гостро ця проблема стоїть для тих, хто не має шенгенської візи, але хоче продовжувати використовувати судно в акваторії Середземного моря. Рішення знаходять у сусідній Греції, де ціни на річну стоянку яхти суттєво нижчі, а формально потрапити туди можна, оформивши вид на проживання в одній із країн ЄС — наприклад, в Іспанії або Латвії.
Для порівняння: річна стоянка 45-футової яхти в популярній турецькій марині може коштувати близько 20 000 євро, при цьому попит залишається високим, особливо в районах, близьких до грецьких островів. У той самий час в Греції така ж яхта може бути розміщена всього за 3 000–4 000 євро на рік, при цьому інфраструктура в багатьох регіонах порівнювана або навіть краща.
Це призводить до стійкого тренду — власники яхт реєструють компанії в ЄС, оформлюють ВНП у третіх країнах, щоб мати змогу легально базуватися в Греції навіть без наявності шенгенської візи. Такі схеми стають дедалі популярнішими, особливо на тлі постійного зростання цін у Туреччині та візових обмежень щодо громадян РФ.
У результаті грецькі марины, особливо на східних островах (Кос, Лерос, Родос), стають новими хабами для російськомовних яхтсменів, яким важливо поєднання доступності, європейської юрисдикції та географічної близькості до Туреччини.
Паралельно з цим все частіше фіксуються випадки нелегального перетину кордону ЄС російськими яхтсменами. Деякі з них використовують яхти для перевезення готівки, контрабанди, або просто подорожують до Італії, зокрема на Сицилію, в обхід офіційних візових процедур. Ці дії створюють ризики як для самих судновласників, так і для держав, що приймають, і дедалі частіше потрапляють в поле зору європейських прикордонних служб.
