На окупованих територіях Донеччини та Луганщини гауляйтери влаштували помпезне святкування Дня металурга — з урочистими промовами, врученням грамот і гучними заявами про «відродження промисловості». Як звернув увагу UkrainianWall, за цим пропагандистським фасадом ховається реальність: металургія регіону перебуває в глибокому занепаді.
У привітаннях представники окупаційного режиму називали металургію «символом характеру Донбасу» й обіцяли «промислове відродження». Подібний пафос — межа цинізму, адже саме російська армія розбомбила, розікрала та вирізала на брухт металургійні гіганти регіону. Маріупольські «Азовсталь» та комбінат імені Ілліча, Авдіївський коксохімічний завод — лише частина знищених підприємств.
За даними Центру протидії дезінформації при РНБО, реальний стан справ у металургії окупованих територій значно гірший, ніж намагається подати пропаганда. Виплавка сталі за п'ять років російської окупації становила лише 7,3 мільйона тонн. Для порівняння: до 2014 року лише два маріупольські комбінати — «Азовсталь» та ММК імені Ілліча — разом виплавляли близько 10-12 мільйонів тонн сталі на рік.
Що залишилося від металургії Донбасу
Алчевський металургійний комбінат та Єнакієвський металургійний завод, які опинилися під окупацією ще з 2014 року, працюють із мінімальним завантаженням. Частину обладнання вивезли до росії, частину порізали на металобрухт. Донецький металопрокатний завод, Макіївський металургійний завод та інші підприємства або зупинені повністю, або функціонують на 10-15% довоєнної потужності.
Окрема проблема — кадровий голод. Кваліфіковані металурги масово виїхали на підконтрольну Україні територію або за кордон. Ті, хто залишився, отримують зарплати в рублях, які не покривають навіть базових потреб. За даними українських моніторингових джерел, середня зарплата на металургійних підприємствах окупованих територій становить 25-35 тисяч рублів — що еквівалентно приблизно 10-14 тисячам гривень.
Пропаганда проти реальності
російська пропаганда регулярно звітує про «рекордні показники» та «стабільну роботу» підприємств. Однак жодних незалежних даних про реальні обсяги виробництва окупаційна адміністрація не публікує. Натомість відомо про системні проблеми: перебої з електроенергією, зношене обладнання без можливості ремонту через санкції, відсутність інвестицій.
Показово, що навіть російські профільні видання визнають: металургія на окупованих територіях Донбасу перетворилася на дотаційний регіональний сегмент, який не генерує прибутку, а лише поглинає бюджетні вливання з москви. Жодного нового виробництва за роки окупації запущено не було.
Центр протидії дезінформації наголошує: святкування Дня металурга на окупованих територіях — це спроба створити ілюзію «нормального життя» та приховати наслідки російської агресії. Цифри ж говорять самі за себе: галузь, яка колись була основою економіки регіону, фактично знищена окупантами, які тепер намагаються переписати реальність пропагандистськими гаслами.
