Поки українці чекають масштабних інвестицій у відбудову зруйнованих міст, реальність виявилася значно прозаїчнішою. Як уже писав Ukrainian Wall, конференція URC-2026 у Гданську зібрала десятки країн-донорів, однак конкретних домовленостей щодо стратегічних проєктів значно менше, ніж очікувалося.
Кандидат політичних наук, виконавчий директор Інституту світової політики Євген Магда заявив: не варто очікувати чогось екстраординарного від конференції в Гданську. За його словами, європейські гроші для України поки більше схожі на підтримку бюджету, а не на великі інвестиції у відновлення чи оборонну промисловість.
Бюджетна «подушка» замість стратегічних проєктів
Саме тому частина очікуваного фінансування може зменшуватися. Партнери допомагають закривати поточні витрати — зарплати бюджетникам, соціальні виплати, пенсії — але обережніше заходять у стратегічні проєкти. Для країни, яка третій рік живе в умовах повномасштабної війни, така модель фінансування означає виживання, а не розвиток.
Магда наголосив: Україні бракує чіткої стратегії відновлення, повернення людей та євроінтеграції. Без цього західні партнери не готові вкладати десятки мільярдів у довгострокові інфраструктурні проєкти — надто високі ризики, надто невизначене майбутнє.
Що далі: гроші є, плану немає
Конференція в Гданську стала черговим майданчиком для декларацій, однак реальні механізми залучення інвестицій досі не прописані. Європейський Союз виділяє кошти переважно через механізми бюджетної підтримки — це швидко, прозоро й дозволяє уникнути звинувачень у неефективному використанні. Натомість масштабна відбудова потребує зовсім іншого рівня координації між Києвом і Брюсселем.
Показово, що навіть у сфері оборонної промисловості, яка мала б бути пріоритетом, темпи залучення європейських коштів залишаються низькими. Більшість країн ЄС воліють інвестувати у власний ВПК, а не в українські підприємства.
Експерти сходяться на думці: без комплексної стратегії, яка поєднає відновлення, повернення українців додому та євроінтеграцію в єдиний план, розраховувати на інвестиційний прорив після Гданська не варто. Партнери готові допомагати, але хочуть бачити не лише потреби, а й реалістичний план дій.
