Як повідомляє Ukrainian Wall, російський військово-промисловий комплекс зіткнувся з несподіваною перепоною на шляху до масштабування виробництва реактивних безпілотників типу «шахед». Наразі частка таких дронів у загальній кількості запусків по території України не перевищує 10–15%, тоді як кремль планував вийти на показник 50% уже протягом 2026 року. Головною причиною відставання від графіка став гострий дефіцит малогабаритних турбореактивних двигунів, які є критичним компонентом для нової модифікації безпілотника. Без них реактивний «шахед» втрачає свою ключову перевагу — високу швидкість польоту, що робить його значно небезпечнішим за поршневу версію.
Про критичну ситуацію в ефірі телеканалу «Київ24» розповів засновник компанії-виробника оборонної продукції «First Contact» Валерій Боровик. За його словами, двигуни для реактивних «шахедів» виготовляє обмежене коло компаній, переважно з країн Європейського Союзу — зокрема чеська PBS Velká Bíteš, німецька JetCat та нідерландська AMT Netherlands. Саме їхні турбореактивні двигуни серії TJ потужністю 150–200 кілограмів тяги використовуються в реактивних версіях іранських безпілотників, які росія адаптувала під власні потреби на потужностях в особливій економічній зоні «Алабуга». За оцінками експерта, річний обсяг виробництва таких двигунів у європейських компаній фізично не здатен покрити апетити російського ВПК.
«Європейські виробники мають замовлення на кілька років уперед і суттєво підвищили ціни. Це створює серйозний бар'єр для масштабування виробництва реактивних безпілотників у росії», — пояснив експерт. Вартість одного такого двигуна на відкритому ринку може сягати десятків тисяч євро, що робить серійне виробництво реактивних дронів надзвичайно витратним навіть для воєнної економіки рф. Крім того, європейські виробники дедалі ретельніше перевіряють кінцевих отримувачів своєї продукції, що суттєво ускладнює обхід санкцій через треті країни та фірми-прокладки. У підсумку навіть за наявності грошей москва не може гарантовано отримати потрібну кількість двигунів у стислі терміни.
Китайський сценарій: чи врятує пекін москву
Через неможливість отримати достатню кількість європейських двигунів росія може переорієнтуватися на китайських постачальників. На китайському ринку присутні виробники турбореактивних двигунів — зокрема компанії SWIWIN та Xicoy, чиї моделі за характеристиками наближаються до європейських аналогів серії TJ. Однак логістичний ланцюг із Китаю значно довший і вразливіший для зовнішнього контролю, а якість китайських двигунів може суттєво поступатися європейським зразкам за надійністю та ресурсом. Це створює додаткові ризики для стабільного серійного виробництва бойових безпілотників, адже відмова двигуна в польоті означає втрату дорогого дрона ще до досягнення цілі. Валерій Боровик припускає, що москва вже розглядає китайський варіант як резервний, однак повноцінна заміна європейських комплектуючих китайськими потребуватиме місяців тестування та адаптації конструкції.
Водночас експерт не виключає, що росія могла заздалегідь накопичити певний запас необхідних компонентів, готуючись до затяжної війни. Така практика є характерною для військово-промислового комплексу рф, який ще з радянських часів звик створювати стратегічні резерви критичних вузлів і матеріалів. Проте навіть наявних резервів недостатньо для виходу на заплановані обсяги виробництва у 50% від загальної кількості запусків, і з кожним місяцем цей дефіцит лише загострюватиметься в міру витрачання складських запасів. Жодних ознак того, що рф вдалося налагодити власне виробництво турбореактивних двигунів потрібного класу, наразі не спостерігається.
Що це означає для української ППО
Реактивні «шахеди» становлять значно більшу загрозу для української протиповітряної оборони, ніж їхні поршневі аналоги з двигунами внутрішнього згоряння. Вища швидкість польоту — до 500–600 км/год проти 150–180 км/год у звичайних «шахедів» — суттєво ускладнює перехоплення таких цілей мобільними вогневими групами, які є основним засобом знищення ворожих безпілотників на малих висотах. Українські сили ППО активно адаптуються до нової загрози, впроваджуючи вдосконалені системи акустичного виявлення та форсуючи розгортання засобів радіоелектронної боротьби вздовж імовірних маршрутів прольоту реактивних дронів. Той факт, що частка реактивних дронів залишається на рівні 10–15%, дає українським захисникам неба більше часу для адаптації та пошуку ефективних засобів протидії.
Раніше Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський уже попереджав про плани росії збільшити кількість реактивних безпілотників в атаках. Ще наприкінці 2025 року він публічно заявляв, що за даними української розвідки, кремль прагне наростити виробництво реактивних «шахедів» до рівня, який дозволить формувати комбіновані хвилі атак — коли поршневі та реактивні дрони запускаються одночасно з різних напрямків. Така тактика мала б на меті перенаситити українську ППО та підвищити ймовірність прориву оборони. Схоже, технологічні обмеження вкотре стають на заваді військовим амбіціям кремля, і дефіцит двигунів виявився тим самим вузьким місцем, яке не дозволяє росії реалізувати цей небезпечний сценарій у 2026 році.
