Як правильно скласти заповіт

У період повномасштабної війни дедалі більше людей замислюються у тому, щоб висловити останню волю у разі смерті. Все це можна зробити за розпорядженням у заповіті. Як правильно його скласти розповідає «Українська правда».

Заповіт – це документ з особистим розпорядженням людини на випадок її смерті. Він має бути складений формою, яку визначає закон, а ще його обов'язково посвідчити. Тільки в такому разі заповіт вважатиметься дійсним. Крім того, зміст документа має бути зрозумілим та чітким, щоб розпорядження не викликало суперечок після відкриття спадщини, йдеться у законі.

Заповіт має право скласти повністю дієздатну фізичну особу віком від 18 років. Це не можна робити через представника, лише особисто, підписавши документ.

Заповідати можна будь-яке майно: рухоме та нерухоме – будинок, квартиру, паперові гроші чи гроші на банківському рахунку. Водночас від заповідача не вимагають підтвердження, що власність, яку він хоче передати після смерті, справді належить.

Крім того, закон дозволяє включати до заповіту не лише розпорядження майном. Наприклад, у документі людина може вказати місце бажаного поховання та ритуали, які там проводитимуть. Або може написати, щоб після смерті її ім'я зробили щось корисне для суспільства. Передати іншій людині опіку над своєю дитиною можна через розпорядження.

Заповіт складається заповідачем у письмовій формі. У ньому потрібно вказати місце та час складання, свою дату та місце народження, а також власноруч підписати заповіт.

Заповідач може усно озвучити останню волю, якщо, за його словами, заповіт запишуть або надрукують. Далі документ слід засвідчити у нотаріуса чи іншого уповноваженого.

З собою слід принести оригінал паспорта громадянина України та ідентифікаційний номер платника податків. На місці слід зазначити і особисті дані спадкоємця.

Остання воля спадкодавця обов'язково має бути складена і засвідчена у двох примірниках: один – для заповідача, другий – для держави. Того ж дня заповіт передається до державного нотаріального архіву за постійним місцем проживання заповідача.

Заповіт дозволяє змінити або повністю скасувати у будь-який час. Заповідач може змінювати зміст документа стільки разів, скільки вважатиме за потрібне. При цьому йому не потрібно зазначати причини такого рішення.

Якщо спадкодавець не хоче відразу оголошувати зміст останньої волі, може скласти секретний заповіт. Для цього заповідач представляє нотаріусу документ у заклеєному конверті та ставить на ньому свій підпис.

Нотаріус пише на конверті про посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту та скріплює його печаткою. На конверті вказують прізвище, ім'я, по батькові, дату народження заповідача та дату, коли заповіт прийняли на зберігання.

Після того як спадкодавець вмирає, нотаріус визначає дату, коли оголошуватиме секретний заповіт. Днем цього він повідомляє про оголошення членам сім'ї та родичам.

Якщо в населеному пункті, де знаходиться заявник, немає нотаріуса, заповіт може бути засвідчений представником місцевого самоврядування.

Коли заповіт хоче скласти людину, яка лікується в медустанові, зокрема в шпиталі, чи живе в будинку для літніх людей, засвідчити документ дозволяють головному лікарю, його заступнику або черговому лікарю, начальнику шпиталю або головному лікарю будинку для літніх людей.

Окрім цього, завірити документ можуть:

  • капітан судна, де знаходиться заповідач під час плавання (якщо судно ходить під українським прапором)
  • начальник експедиції, де перебуває людина;
  • начальник установи, де заповідач відбуває покарання;
  • начальник слідчого ізолятора, якщо там утримують людину, яка бажає скласти заповіт;
  • командир (начальник) військової частини, з'єднання, установи чи військово-навчального закладу, де проходить службу військовий.

Якщо заповіт засвідчує не нотаріус чи представник органу місцевого самоврядування, а будь-хто з інших уповноважених, то за цим мають спостерігати два свідки. Кожен із них ставить на документі свій підпис. Які люди можуть стати спадкоємцями за заповітом

Заповідач може визначити одного чи кількох осіб як своїх спадкоємців. Ними можуть стати будь-які люди - як родичі, так і не мають сімейних зв'язків із заповідачем.

Однак право на обов'язкову частку мають неповнолітні діти, непрацездатні повнолітні діти, непрацездатні батьки та непрацездатна дружина. Якщо у заповідача є такі родичі, то вони у будь-якому випадку отримають частини від спадщини, навіть якщо їх не згадали в заповіті.

Якщо померлий не залишив заповіту, його визнали "нікчемним" або "недійсним", спадкоємці отримують майно за черги.

Які зміни у процедурі з'явилися під час воєнного стану

До початку повномасштабної війни нотаріус мав записувати заповіт на спеціальному бланку. Після цього його вносили до реєстрів та засвідчували відповідним способом.

Під час воєнного стану документ можна засвідчувати на звичайних білих аркушах паперу, проте на них слід надрукувати реквізити нотаріуса.

На аркуші мають бути:

  • зображення Герба України;
  • прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса;
  • назву державної нотаріальної контори (для державного нотаріуса);
  • номер свідоцтва про право на нотаріальну діяльність;
  • адреса робочого місця, номер телефону, електронна пошта.

Ще одна зміна, яка почала діяти у воєнний час – засвідчувати заповіт, змінювати його та скасовувати можна без використання Спадкового реєстру. Однак, за умови, що до нього немає доступу.

Спадковий реєстр – це електронна база даних, що містить інформацію про заповіти, спадкові договори, спадкові справи та свідоцтва про право на спадщину.

Щойно доступ до реєстру з'явиться, потрібно протягом 5 днів внести до нього відповідні дані, зазначає юрист.

Щоб змінити або скасувати заповіт, слід звернутися до нотаріуса та подати йому відповідну заяву.

Нещодавно ми розповідали, що військовий податок підніметься до 30%.

Також "Стіна" повідомляла, що у ТЦК зробив важливу заяву, що стосується заміни військового посвідчення.

Ще ми писали, що Рада ухвалить дуже важливе рішення щодо мобілізації та військового стану.