Червень 2026 року став місяцем максимальної інтенсивності боїв на фронті, однак парадоксальним чином — без пропорційного результату для ворога. Як писав Ukrainian Wall, російська армія продовжує тиснути майже на всіх ключових напрямках, але дедалі частіше змушена вирішувати локальні тактичні завдання замість реалізації масштабних наступальних планів.
Протягом більшої частини червня Генеральний штаб ЗСУ фіксував понад 200 бойових зіткнень за добу, а в окремі дні їхня кількість перевищувала 250. Для порівняння: на початку весни цей показник коливався на рівні 120–150. Проте карта DeepState показує іншу картину — попри інтенсивність, територіальні здобутки росіян залишилися обмеженими. За підрахунками аналітиків, за весь червень росія окупувала 84 км² української території.
Найгарячішою точкою залишався Покровський напрямок. Саме там Генштаб майже щодня реєстрував найбільшу кількість ворожих атак. Однак, за словами начальника відділу комунікацій 7-го корпусу швидкого реагування ДШВ полковника Володимира Полевого, ворог «вперся в нашу оборону і вирішує тактичні задачі — захопити крайню хату на хуторі». Про створення оперативного простору для маневру або введення механізованих частин не йдеться.
Ситуацію ускладнює і погодний фактор. «Умови на лінії зіткнення просто пекельні. Але вони заморожують оперативні плани росіян на наступ — бо у них теж пекло», — зазначає Полевий. Спека однаково виснажує обидві сторони, однак для наступальної армії це критичніше.
Малі піхотні групи замість механізованих колон
Ще однією характерною рисою червня стала зміна російської тактики. Якщо раніше ворог регулярно використовував механізовані колони, то тепер їх майже не видно. Причина проста: українська оборона не залишає техніці шансів для прихованого просування. Усі проходи й дороги заміновані.
«Після захоплення чергової хати чи краю посадки вони впираються в чергову лінію оборони, яку треба знову завалювати трупами піхоти. Приховане висування техніки неможливе. Тому вперед іде „груз 200 — ми вмєстє"», — пояснює полковник Полевий. Малі піхотні групи з повітря прикривають БПЛА, і в «низькому небі» над лінією бойового зіткнення триває безперервний повітряний бій.
Лише на напрямку Гришине — Покровськ за червень було знищено або пошкоджено 71 одиницю артилерії та бронетехніки, 139 автомобілів і 54 квадроцикли та мотоцикли, які росіяни дедалі частіше використовують замість бронетехніки.
Удари по тилах: економія пального і виснаження логістики
Українські сили протягом червня регулярно атакували військові аеродроми, склади боєприпасів, нафтобази та командні пункти в глибокому тилу противника. За словами речника Угруповання об'єднаних сил ЗСУ підполковника Віктора Трегубова, ця кампанія вже дає відчутні результати.
«Розвідка доповідає, що окремі російські полки ввімкнули режим жорсткої економії палива. Це помітно сковує їхні дії», — говорить Трегубов. За його словами, удари по логістиці впливають навіть на Лиманському та Південнослобожанському напрямках, де це не є ключовим фактором, як на Херсонщині.
Харківщина: кількість боєзіткнень зросла вдвічі
На Харківському напрямку червень також позначився серйозною інтенсифікацією. Як повідомив Трегубов, кількість бойових зіткнень на напрямках відповідальності угруповання зросла з 15–20 до приблизно 35 на добу. Втрати ворога збільшилися зі 150–200 до 250–300 осіб щодоби.
російське командування одночасно намагається захопити Куп'янськ, вийти до Лимана та створити контрольовану смугу вздовж державного кордону. Однак, за словами Трегубова, «вони жодних цілей не досягли. Лише в останній задачі спостерігався певний прогрес, але буквально на рівні відсотків від запланованого».
Полковник Полевий підсумовує: «росіяни не досягнули жодної з ключових цілей весняної кампанії. Для них це операційна безвихідь. Вони змушені ставити значно скромніші цілі — не захоплення всієї Донецької області, а контроль над окремими містами, зокрема Покровськом і Костянтинівкою».
Раніше Ukrainian Wall писав: сирський: наступ на Чернігівщину з Брянщини — 9 нових дивізій рф і 409 тис. мобілізованих.
